Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – на віки,
В душі людей не замовкає.
Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою ціннюстю на землі –людським життям.
В народну пам'ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних синів до армії, не відаючи через яке пекло їм доведеться проойти.
27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брєжнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму народно-демократичної партії Афганістану.
Нове керівництво на чолі з Михайлом Горбачевим визнало помилковим рішення попередників , і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.
Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція "Тайфун" . Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська . 15 лютого 1989 року останній солдат залишив афганську землю.
Афганська війна тривала 9 років 1 місяць і 19 днів. І щоб зараз не говорили про ту війну, наші воїни-інтернаціоналісти вчинили так, як велів їм обов’язок..
15 лютого нічим в календарі не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виводу радянських військ з Афганістану.
Запалимо свічу пам’яті за наших мужніх воїнів України, яким судилося увійти в безсмертя.
