Автор: Дзюба Сергій Олегович
Сайт https://3222.ua/
Поняття плагіату
Для того, аби визначитись з тим, що таке плагіат, слід у першу чергу звернутися до чинного законодавства. Згідно ст. 50 Закону «Про авторське право та суміжні права», плагіат - це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Оприлюднення означає створення можливості ознайомлення з твором інших осіб шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.
На практиці виділяють такі види плагіату, як:
1. Копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем;
2. представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел;
3. перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця. [8]
Також слід виділити такі види, як фальсифікація (вигадування тих чи інших, наприклад, статистичних показників з подальшим вказуванням їх у якості власної роботи), реплікація (це процес копіювання даних з одного джерела на багато інших і навпаки, тобто своєрідне «тиражування» інформації без дозволу автора), а також републікація (повторне або багаторазове обнародування в іншому джерелі чужої інформації за справжнім підписом автора й посиланням на джерело), рерайт (додавання до чужого матеріалу без дозволу автора додаткової інформацію, з переробкою раніше обнародуваного матеріалу і заміною слів та виразів) та компіляція (укладання з кількох чужих матеріалів свого, та редагування без дозволу – смислова, стилістична, граматична правка й скорочення чужого матеріалу). [9]
Водночас, у ст. 10 Закону «Про авторське право та суміжні права» вказується, що не може підпадати під поняття плагіату самовільне оприлюднення таких об’єктів (оскільки на них не поширюється авторське право):
1. повідомлень про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
2. творів народної творчості (фольклору);
3. виданих органами державної влади у межах їх повноважень офіційних документів політичного, законодавчого, адміністративного характеру (законів, указів, постанов, судових рішень, державних стандартів тощо) та їх офіційних перекладів;
4. державних символів України, державних нагород, символів та знаків органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань,символіки територіальних громад, символів та знаків підприємств, установ та організацій (після їх офіційного затвердження);
5. грошових знаків;
6. розкладів руху транспортних засобів, розкладів телерадіопередач, телефонних довідників та інших аналогічних баз даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Також не є плагіатом опублікування анонімного твору під власним іменем, так як у цьому випадку на анонімний твір авторське право не поширюється.
Відповідальність за плагіат
Існуючий на сьогодні в Україні правовий механізм притягнення до відповідальності за плагіат є досить неоднозначним. Справа в тому, що з точки зору законодавства прописано достатньо відповідних норм, які дають визначення поняття плагіату гарантують захист прав авторів, а також встановлюють перелік правопорушень з використанням плагіату та заходи відповідальності за них. Так статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Основного Закону встановлює заборону використовувати або поширювати об’єкти інтелектуальної власності без згоди їх автора, за винятками, встановленими законом.
У Цивільному Кодексі України захисту прав автора від плагіату приділено статті 433-456.
Загалом за використання плагіату передбачено (залежно від кожного конкретного правопорушення) цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від десяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тобто від 170 до 2400 грн.) передбачена статтею 51-2 кодексу України про адміністративні правопорушення за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.
Кримінальну відповідальність за подібного роду дії передбачено статтею 176 Кримінального кодексу України, а саме, штраф від двохсот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 2400 до 17000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Такі заходи впливу застосовуються до особи, винної у незаконному відтворенні, розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконному тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі.
Примітка до цієї статті кодексу дає визначення поняття «матеріальна шкода завдана в значному розмірі»: її розмір у двадцять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (тобто становить більше 1400 грн.). Також статтею передбачено більші розміри заходів відповідальності за вчинення таких дій повторно, або за попередньою змовою групою осіб, за завдання внаслідок таких дій шкоди у великому розмірі (яка у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто становить більше 3400 грн.), а також при вчиненні їх службовою особою з використанням нею службового становища. Або у випадку завдання шкоди в особливо великому розмірі (при перевищенні відповідного неоподаткованого мінімуму в тисячу і більше разів, тобто якщо шкода більше або дорівнює 17000 грн.). Найбільш суворим покаранням, передбаченим за вчинення даного злочину є позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням на строк до трьох років права займати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією і знищенням об’єктів і знарядь відповідного злочину.
Найчастіше у випадку використання плагіату винна особа притягується до цивільної відповідальності. Так, протягом періоду починаючи з 2006 року судами України було винесено 41 рішення про притягнення до цивільної відповідальності, тоді як про притягнення до кримінальної відповідальності за подібні дії було винесено лише 2 вироки, а про застосування адміністративної відповідальності – одна постанова.
В цивільному процесі у випадку доведення факту використання плагіату суд може винести рішення про притягнення винної особи до таких заходів відповідальності, як:
- відшкодування збитків та (або) моральної шкоди, завданих порушенням авторського права;
- стягнення доходу, отриманого в результаті відповідного порушення;
- виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків та стягнення доходу;
- конфіскацію примірників творів, виданих з порушенням авторського права.
Відповідні повноваження суду прописані у ст. 52 Закону «Про авторське право та суміжні права».
Також згідно ст. 432 ЦКУ, суд може винести рішення про:
- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Водночас, незважаючи на досить непогану урегульованість питання відповідальності за плагіат на законодавчому рівні, на практиці коли постає необхідність захисту порушених прав автора, існують деякі проблеми. Насамперед пов’язані з пред’явленням доказів. Так, якщо авторське право було порушене при публікації плагіату на веб-сторінці, позивач може подати до суду як додаток до позову лише роздруківку такої сторінки (яка є копією сторінки, а отже має бути засвідчена нотаріально), окрім того автор не у всіх випадках може відслідкувати час опублікування плагіату в мережі Інтернет, його конкретних авторів (а не лише домен, на якому така сторінка розміщена). [10]
І наостанок, хотілось би навести інформацію з інтернет-ресурсу «Вікіпедія» щодо того, як не допускати плагіату в процесі створення творів будь-якого жанру, статей тощо.
Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:
- якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;
- якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
- допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;
- допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);
- в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі немає. [8]
Бажаємо вам відповідально ставитись до авторських прав інших та не допускати плагіату в подальшому.
Використана література:
3. Цивільний процесуальний кодекс України
4. Кримінальний кодекс України
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення
6. Закон України «Про авторське право та суміжні права»
7. Закон України «Про інформацію»
8. Вікіпедія
9. Плагіат в Інтернет-ЗМІ України: правове регулювання
10. Правопорушення в мережі Інтернет. Засоби доказування у господарському процесі