Тож будем вічно ми їх пам’ятати
Хто за країну-неньку положив життя,
Нехай помолиться сьогодні кожна мати
За кожну душу, що пішла у майбуття.
Василь Старостенко

    Під вечір 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.
  Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це було початком Революції Гідності.
  До кінця доби 21 листопада 2013 року на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік. З'явилась міліція, посилені загони «Беркуту». І з другої половини наступного дня кількість людей значно зростає, відбуваються перші сутички з міліцією.
  У ніч проти 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні «беркутівці» та спробували розігнати мирний протест, застосувавши силу.
  Події останніх місяців 2013-го, початку 2014 року перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Відбулося пробудження приспаної роками національної свідомості людей.
  Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого, «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було проголошено про перемир’я, але урядові сили його не дотримувалися і протистояння тривали.
  А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадянську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілили у голову та шию.
  Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею». Усі герої тих подій були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора та просто спостерігати за тим, що відбувається на вулицях столиці.
  Вони навіть не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так, як є, - не має далі бути в Україні.
  Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.
   І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні, які надихнули людей на боротьбу.
  Низький уклін батькам, що виховали таких синів і дочок! Згадаймо всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!
  Ми закликаємо Вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх героїв, які поклали свої голови за наше європейське майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
  Ми сьогодні в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні та дякуємо їм за те, що не пошкодували життя заради нас із вами!

Бібліотека університету запрошує своїх читачів переглянути тематичну виставку з нагоди цієї пам’ятної дати.

Використані джерела:
https://naurok.com.ua/vihovniy-zahid-gero-ne-vmirayut-dlya-uchniv-5-11-klasiv-105878.html
https://life.pravda.com.ua/society/2014/02/25/153841/