Борітеся - поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая! ("Кавказ")

  Григорій Грабович, професор кафедри української літератури Гарвардського університету, у розмові з журналістом Володимиром Молодієм зазначив, що у своїй книжці «Тарас Шевченко: портрет у чотирьох сеансах» він використовує прийом чотирьох ключів, якими можна відмикати Шевченка, і ті ключі – це види його творчості: поезія, проза, малярство, а ще – його біографія. І в кожному з них – інший Шевченко. Це показує, що його постать дуже неоднозначна і непроста.
  Дослідники біографії Шевченка та його сучасники у своїх спогадах сходяться в одному: особисте життя поета надихало його до творчості, але практично ніколи не впливало на продуктивність праці. Жодні епізоди з розбитим серцем не ставали причиною творчого колапсу ні в письменництві, ні в малярстві.
 Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей - світочів, що стають дорогими для всього людства і які в пошані всього людства знаходять безсмертя. Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених.
  Чи читали жінки-сучасниці Шевченка? Чи любили вони його? Тарас Шевченко ніколи не був одруженим, не мав шлюбних дітей, а про його романи знаємо більше пліток, ніж фактів. Молодий Шевченко мав неабиякий успіх у жінок; повернувшись із заслання, постарілий ззовні, він перетворюється на нав’язливого залицяльника.
  Перший подих, перший поклик, перше кохання - завдяки емоційній та чутливій натурі Тарас Шевченко закохувався часто. На превеликий жаль, ті жінки, до яких торкнувся своїм почуттям поет, не засвітили вогник щастя в його житті. Доля водила його від однієї до іншої – і жодна з них, через різні обставини, не виправдала тих надій і мрій, які б зігріли душу поета.
 Тарас Шевченко був вродливою людиною, вражав елегантністю. Він носив модний сюртук і вигадливо зав’язував краватку, а ще більше прихиляв до себе своєю щирістю в стосунках.
 Першим коханням у 13 років у Тараса була сусідська дівчинка,яка була молодша від нього на 3 роки - Оксана Коваленко. Це дитяче кохання він проніс крізь усе життя. Але їм не судилося бути разом - пан Енгельгард відвіз Тараса в далеку чужу Прибалтику. Оксана стала музою, яка надихала його на створення поетичних образів жінок. У поемах «Мар’яна –черниця» та «Катерина» Шевченко описав долю Оксани.
 Після звільнення з кріпацтва він закохується в молоду панночку, німкеню Машу Європеус. Тарас хоч і знав , що в неї закоханий друг Сошенко, таки відбив її. Але серйозні стосунки надалі будувати не став.
 У 10-річному засланні Шевченко вподобав дружину коменданта Новопетровської фортеці Ганну Омелянівну Ускову. Про їхнє спілкування пліткували, осуджували, тому їм довелося припинити приятельські розмови, але Ганна протягом довгих років залишалася щирим другом поета.
Після закінчення навчання в Академії поет вперше приїхав до України, де познайомився з княжною Варварою Репніною. Шкода, але це кохання теж не мала продовження. Шевченко з величезною повагою ставився до Варвари, але стосунки були не більше, ніж дружніми. Водночас Варвара підтримувала з ним зв’язок усе своє незаміжнє життя - і в його засланні, і на батьківщині.
  На одному із балів привернула увагу Тараса Шевченка чарівна красуня. Це була дружина поміщика Платона Закревського, старшого за неї на 20 років - Ганна Закревська. Йому, 29–річному, не завадило закохатися без тями в заміжню жінку, яка мала двох дітей. Проте він залишив садибу через справи, і на цьому їх зв’язок увірвався. І їх долі ніколи більше не переплелись – у 35-річному віці Анна Закревська померла.
  За деякими джерелами, під час свого першого приїзду в Україну, у рідній Кирилівці поет закохався в доньку місцевого священика Григорія Кошиці – Феодосію. Але батьки були категорично проти одруження своєї доньки з Тарасом, який, отримавши посаду в Київському університеті та розпочавши роботу в археологічній комісії, поїхав свататися на одне з храмових свят. Батьки попівни відмовили йому, дівчина не змогла піти всупереч волі старших і, за місцевими переказами, невдовзі збожеволіла.
  Після отримання помилування, 44-річний поет був пригнічений засланням і солдатчиною і відчував себе старим не по роках... Проте мріяв про молоденьку дружину "з простих", з якою хотів би повернути втрачені на каторзі роки молодості. У Нижньому Новгороді він зустрів своє наступне кохання – молоду актрису Катю Піунову, яка здалась йому ідеалом жіночої вроди. Поет допоміг їй влаштуватися до Харківського театру, після чого актриса зрештою втекла від нього з 25-річним актором, за якого згодом вийшла заміж.
  Далі була чи то дружба, чи то закоханість, або взагалі відносини з дружиною близького друга Михайла Максимовича - Марією. Деякі кажуть, що дитина Михайла і Марії насправді від Шевченка. Однак біографи поета запевняють, що Шевченко не дав волю почуттям і між ним і Марією була лише віддана дружба.
  Останнім коханням Шевченка була проста дівчина Лукерія Полусмак, як він і бажав. Служниця його петербурзьких друзів, яка на прохання поета стала вільною. Він навіть організував навчання для неї, найнявши репетитора. Однак дівчина не зуміла оцінити, що для неї зробив Шевченко. Незважаючи на те, що вона вже була заручена з Тарасом Григоровичем, почала непристойно фліртувати зі знайомими поета. За однією з версій, зрадила нареченому з репетитором. Так це чи ні, але Шевченко з нею порвав. А через 3 місяці помер... Лукерія вийшла заміж за перукаря, а після смерті поета не один день провела на могилі колишнього рятівника, каючись у зраді.
  Не ставши щасливим в особистому житті, Шевченко з великою ніжністю, навіть з фанатизмом, створив чудові образи жінок. Згодом вони відіграють важливу роль у всесвітньому літературному жанрі, який доносить до суспільства весь біль, тяжке життя, страждання, а також і велич і духовну міцність та вірність жінок.

Ти- Жінка! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п’янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!

Ти – Жінка! Значить дуже сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...

Ти – Жінка! Значить ти – кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти - найкраща і жадана,
Для когось лик святий – твоє лице...

Ти – Жінка! Пам’ятай це всюди!
І якби там не склалось майбуття,
А справжня Жінка завжди в шані буде,
Бо Жінка - це і є творець життя!..

Запрошуємо на перегляд книжкової виставки, яка відбувається в читальному залі бібліотеки.

Використані джерела:

https://naurok.com.ua/velichni-zhinki-v-zhitti-tarasa-grigorovicha-shevchenka-336807.html
https://tsn.ua/lady/blogi/themes/culture/shevchenko-i-zhinki-5-faktiv-1505187.html
https://www.5.ua/suspilstvo/taras-shevchenko-i-zhinky-vidverto-pro-osobyste-zhyttia-poeta-166243.htm
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/grigorii-grabovich-shevchenko-odiagav-kozhukha-bo-rozumiv-shcho-tse-iogo-imidzh/