Хатин порожніх божевільні очі,
Узбіч доріг кричить трикутний знак,
Крізь сльози сива мати щось шепоче,
Жаліє чи кляне - узнати як?
В. Шовкошитний
Чорнобильська АЕС. Прип’ять. Місто, у якому життя назавжди зупинилося 26 квітня 1986 року.
Що сталося проти ночі 26 квітня 1986 року?
25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували.
Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд пролунали два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 пожеж. Основні загасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.
На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників одержали великі дози радіації. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986 року. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.
Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони).
У повідомленні КДБ вказується, що станом на 8:00 годину 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентгенів на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. У цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – “Що це означає?”. Це промовисто свідчить про те, що навіть найвищі посадові особи до кінця не усвідомлювали масштаби небезпеки.
На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Улітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли.
Пожежники прибували “голіруч”, без жодних засобів захисту, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйонів людей. [https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-richnyci-avariyi-na-chornobylskiy-aes]
17 вересня 2007 року було оголошено, що нове аркоподібне сталеве укриття (конфайнмент) буде збудоване поверх старого саркофагу над 4-м енергоблоком ЧАЕС. Проектна ширина арки 190 м, і довжина — 200 м.
У листопаді 2016 року почалося насування арки над четвертим енергоблоком ЧАЕС. Швидкість насування склала 10 м/год, а тривав процес близько двох тижнів.
29 листопада 2016 року новий конфаймент було встановлено, він став найбільшою на цей час рухомою арковою спорудою в світі. За рік після його встановлення, незважаючи на продовження будівництва, рівень радіації поблизу арки знизився в 10 разів. 10 липня 2019 року конфайнмент було введено в експлуатацію. Проєктний термін його експлуатації складає 100 років.
Час невпинно спливає, але 26 квітня 1986 року лишається днем трагедії та незагоєною раною для нашого народу.
З нагоди роковин Чорнобильської трагедії на художньому абонементі відкрито виставку, переглянути яку можуть усі охочі.
