… Будем вічно ми їх пам’ятати      

Хто за країну-неньку положив життя,

Нехай помолиться сьогодні кожна мати

За кожну душу, що пішла у майбуття.

Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – на віки,
В душі людей не замовкає.

«І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста... Триста перший –
І ти, і я, і кожен з нас».

Петро Шкраб’юк